Термін «Психогімнастика» з'явився на початку 1960-их років. Він має широке значення, так як різні автори вкладають у нього неоднаковий зміст.
     По-перше, це курс спеціальних занять, спрямованих на розвиток і корекцію різних сторін психіки дитини (пізнавальної, емоційно-особистісної). Такі заняття проводяться в ході курсу «Розвиток психомоторики і сенсорних процесів». Одна з методик по психогімнастикеи була створена в Чехословаччині в 1979 році Ганою Юновой. Кожне заняття за даною методикою включає ритміку, пантоміму, колективні ігри, орієнтовані на психомоторну координацію. Психогімнастика за Юновой складається з 3-х фаз:
1. Зняття напруги, що досягається за допомогою бігу і ходьби
2. Пантоміма
3. Заключна, закріплює почуття приналежності до групи.
      Основний акцент в психогімнастиціЧистякової  робиться на навчання техніки виразних рухів у вихованні емоцій і придбання навичок  саморозслаблення. Основні завдання даної методики – навчити дитинусправлятися з життєвими труднощами, долати бар'єри у спілкуванні, знімати психічне напруження, створювати можливості для самовираження.
      А головна мета – збереження психічного здоров'я, корекція і попередження емоційних розладів у дітей.
    У всіх, хто опановує психогімнастику, виробляються позитивні риси характеру (впевненість, чесність, сміливість, доброта), викорінюються невротичні прояви (страхи, побоювання, невпевненість).
      По-друге, психогімнастика – це курс спеціальних вправ та ігор, які проводяться вчителем на уроках, які дозволяють активізувати міжпівкульні  взаємодії, сприяють розвитку міжпівкульних зв'язків, синхронізації роботи півкуль.
    В основі психогімнастики лежить використання рухової експресії як головний засіб комунікації. Якщо розглянути структуру психогімнастики, то можна зазначити, що вона складається з 3-х частин:
1. Підготовча
2. Пантомімічна
3. Заключна
Завдання підготовчої частини:
o зменшення напруги учнів,
o зняття страхів та заборон,
o розвиток уваги і чутливості до власної рухової активності та активності інших людей
o формування здатності виражати свої почуття, емоційні стани
      Пантомімічна частина є найбільш важливою і займає більшу частину часу. Пропонуються теми, які подаються без допомоги слів.
       Заключна частина психогімнастики повинна сприяти зняттю напруги, яке могло виникнути у зв'язку зі значимістю основної частини, підвищенню згуртованості групи, зростанню довіри і впевненості.
    Використання цієї техніки на уроках і в ГПД сприяє забезпеченню психосоматичного комфорту учнів у процесі взаємодії з педагогами та іншими дітьми, чого надається велике значення, так як в учнів  є безліч причин, що викликають порушення спілкування, наприклад, внаслідок рухової розгальмованості, невміння словесно спілкуватися.
     Всі уроки повинні бути орієнтовані на психологічну захищеність учня, його комфортність і потребу в емоційному спілкуванні з учителем. Для вирішення цих завдань використовується метод психогімнастики. Вона займає на уроці не більше 5 хвилин. Її можна використовувати на будь-якому етапі уроку для активного відпочинку, переключення уваги. З психогімнастики можна починати урок, тоді діти активно включаються в дію, після якого легко переключають увагу на тему уроку або іншу діяльність.
             Сухомлинський писав, що «розум дитини знаходиться на кінчиках її пальців». Нейропсихологами доведено, що на розвиток мовлення прямий вплив надають дрібні рухи пальців руки. Під час психогимнастики дрібна моторика дитячих рук розвивається в ході ігрових процедур (пальчиковий театр, ігри-етюди, вправи), що робить це не тільки корисним, але і приємним. Цікаво відзначити, що людина може мислити стоячи нерухомо, однак, для закріплення думки необхідно рух. Нерухома дитина не навчається!
1. Застосовувати в ході психогимнастики пальчикові ігри та вправи.
ПРИКЛАД:
Вправа «Сонечко - місяць».
Пальці з'єднані в замок – місяць, пальчики повільно//швидко одночасно піднімаються вгору – це сонечко з промінчиками, потім сонце засинає, а місяць прокидається, і все повторюється.
Важливе значення має і розвиток окорухових м'язів. Сєченов вважав: «Нерухомі очітакож сліпі, як і нерухома рука». Ігрові окорухові вправи дуже подобаються дітям, і вони відтворюють їх.
2. Використовувати окорухові вправи.
ПРИКЛАД:
Вправа «Конвергенція».
Дитина піднімає предмет на рівень витягнутої руки, прямо над переніссям. Повільно рухаєпредмет до перенісся, домагаючись того, щоб обидва окадивилися на нього.
3. Психогімнастика включає в себе вправи для язика і м'язів щелепи, перехресні тілесні і дихальні вправи.
    З'єднання правильного дихання з рухами сприяє оптимізації кровообігу, вентиляції всіх ділянок легенів, а також загальному оздоровленню і поліпшенню самопочуття.
     Виконання дихальних вправ на уроках заспокоює і сприяє концентрації уваги. Плавні, розтягуючі рухи знімають м'язову напругу, підвищує рівень психічної активності і працездатності. Дихати треба в повільному ритмі, дихання повинно містити 4 рівні за часом фази: вдих – затримка – видих – затримка. Спочатку кожна з них становить 2 – 3 секунди, поступово збільшується до 7 секунд. Рухи виконуються на фазі вдиху або видиху, під час затримок дихання – паузи.
Дихальна гімнастика дуже ефективна при бронхіальній астмі, пневмонії, риніті, гаймориті, грипі, гіпертонії, остеохондрозі, аритмії, заїканні, логоневрозі, хвороби голосового апарату.

ПРИКЛАД:
Вправа «Повітряна кулька».
Очі дивляться перед собою. Глибокий вдих через ніс (рот закритий) на рахунок 1-4, потім пауза на рахунок 5-6 і галасливий видих через відкритий рот на рахунок 7-10, потім знову пауза на рахунок 11-12. При вдиху живіт надимається, при видиху втягується. Дитина може уявити, що в животі у нього знаходиться кольоровий кулька, який надувається при вдиху і здувається при видиху.
Психогімнастика не тільки підвищує потенційний енергетичний рівень дитини, але й сприяє розвитку його пізнавальної та емоційно - особистісної сфери.
4. Під час психогимнастики діти навчаються  вираженню емоцій – виразним рухам (В основному використовується безсловесний матеріал). Володіння виразними рухами передбачає розуміння всіх відтінків і нюансів у виразі обличчя, жести і рухах тіла людини.
ПРИКЛАД:
Вправа «Радість».
Тобі сьогодні подарували те, про що ти найбільше мріяв, покажи як ти радий.
5. Міміка та імітувальні вправи, входять також психогімнастику покращують роботу лицьових м'язів, сприяють розвитку рухливості артикуляційного апарату.
ПРИКЛАДИ:
На грядці виросли овочі. Зобразіть овочі товстими(надуйте щічки), стрункими (втягніть щічки).
6. Релаксаційні вправи допомагають зняти м'язову напругу.
ПРИКЛАД:
Увійдіть в образ берізки. Підніміть руки – гілки, покачайте ними під легким вітерцем, під сильним вітром.
7. Психофізичні вправи, що сприяють розкріпаченню учнів, прояву свого «Я», розвитку уяви (часто використовуються казкові сюжети, їх театралізація).
8. Комунікативні ігри сприяють поліпшенню взаєморозуміння, налагодження контактів.
ПРИКЛАД:
«У цьому класі друзі всі».
Ведучий: В цьому класі друзі всі?
Діти: Я, ти, він, вона...
Ведучий: Посміхнись сусіду справо, посміхнись сусіду зліва
В цьому класі  друзі всі ?
Діти: Я, ти, він, вона...
Ведучий: Пошепчи сусіду справо, пошепчи сусідузліва.
В цьому класі всі друзі?
Діти: Я, ти, він, вона...
Ведучий: Помахай сусідові праворуч, помахай сусідові зліва і т. д.
Під час психогимнастики можна використовувати допоміжні засоби. Вони полегшують можливість продуктивного контакту з дітьми. До таких засобів належать малювання і музика.
Малювання допомагає навчати дітей навичкам адекватного сприйняття, вираження емоцій, посилює ефект від проведених вправ. Малювання допомагає знімати напругу. Графічне усвідомлення особливо важливо для тих дітей, які не можуть висловити свої конфлікти і усвідомити їх з-за бідності свого словника.
ПРИКЛАД:
Вправа «Дощ і дощик» з використанням ІЗО діяльності.
-К-а-а-а-п – капає великий дощ
Кап – кап-кап-кап - маленький дощик.

        В ході психогімнастики можуть застосовуватися такі види ІЗО-діяльності, як малювання за допомогою шаблонів, фігурок, кляксографія, тематичне та вільне малювання. Тренувати вміння розпізнавати емоційні стани по міміці можна за допомогою шаблонів – піктограм, які представляють собою набір карток, на яких з допомогою простих знаків зображені різні емоції. Значно підвищується ефективність впливу вправ, якщо вони супроводжуються музикою.
      Музика є самим дієвим і організуючим засобом спілкування. Сприйняття музики не вимагає попередньої підготовки і доступно дітям різного віку. З допомогою музичного ритму можна встановити рівновагу в діяльності нервової системи дитини, стримати занадто збуджений темперамент, розгальмування, врегулювати неправильні і зайві рухи. Ритмічні завдання допомагають залучати, активізувати й пробуджувати інтерес до урочної діяльності. З допомогою музичних ігор можливе зняття психоемоційного напруження в групі учнів, виховання навичок адекватної групового поведінки, безумовного прийняття ролі лідера, соціалізація дитини через гру. Музика також може бути просто фоном, на якому розвивається дія.
     Таким чином, правильно продумана й організована педагогом психогімнастика у ході уроку допоможе дитині навчитися справлятися з життєвими труднощами, долати бар'єри у спілкуванні, знімати психічне напруження, створювати можливості для самовираження. А найголовніше – буде сприяти зміцненню психічного здоров'я, корекції і попередження емоційних розладів.